Міграційні процеси

Механічний рух населення традиційно високий. У 70-80-х роках еміграція перевищувала середньоєвропейські показники. Всього за останні 100 років з країни виїхало 22 млн чоловік. Як учасниця ЄС Італія надає можливість своїм громадянам працювати за межами батьківщини в сусідніх європейських країнах.

Щорічно таких осіб колись налічувалось 2-3 млн чоловік, але за останні 20 років їх кількість скоротилась. Тепер до Італії повертається більше людей, ніж виїздить. Після 1970 р. до Італії почала з'їжджатися велика кількість іммігрантів із країн, що розвиваються: переважно жіноча міграція з Філіппін і інших азійських країн порівнюється з чоловічім припливом з північної Африки. Імміграція інших африканців та латиноамериканців також дуже значна, так само як і імміграція з деяких країн східної Європи.

Біля 800 тис. румунів, серед яких біля 10% складають цигани, офіційно зареєстровані в Італії. Кількість незареєстрованих румунів у 2007 році була оцінена у 500 тис.осіб або навіть більше. Згідно даних італійського уряду на січень 2009 року в Італії зареєстровано 3,9 млн іноземних громадян, що складає близько 6,5% від загальної чисельності населення. Кількість нелегальних мігрантів оцінюється газетою The Boston Globe у 670 тис.осіб.

В цілому  національний склад Італії виглядає так: італійці - 56,2 млн.осіб (93,52%), румуни - 796,5 тис.осіб (1,32%), північноафриканці - 606,6 тис.осіб (1,01%), албанці - 441,4 тис.осіб (0,73%), китайці - 170,3 тис.осіб (0,28%), українці - 153,9 тис.осіб (0,26%), азіати (не китайці) - 445,8 тис.осіб (0,74%), латиноамериканці - 298,9 тис.осіб (0,50%), африканці на південь від Сахари - 264,6 (0,44%), інші - 713,4 (1,19 %). Взагалі, більше одного мільйона іноземців проживає на італійській території. Міграційний індекс становить 2,06 на 1000 осіб (41 місце в світі).